заводити

I -джу, -диш, недок., завести́, -еду́, -еде́ш, док., перех.

1) Супроводжуючи, допомагати кому-небудь або примушувати когось увіходити, підходити і т. ін. куди-небудь, до чогось. || Відводити куди-небудь на якийсь час. || розм. Втягувати, вкочувати, вставляти і т. ін. предмети куди-небудь.

2) Вести, відводити куди-небудь далеко або не туди, куди потрібно. || перен. Примушувати вийти за межі бажаного, можливого і т. ін.

3) розм. Будувати, відкривати, засновувати що-небудь. || Впроваджувати, застосовувати що-небудь. || Набувати, засновувати що-небудь. || Відпускати, запускати (вуса, бороду і т. ін.). || Створювати сім'ю, знаходити собі друзів, знайомих і т. ін. || Налагоджувати, зав'язувати з ким-небудь (знайомство, дружбу, контакти і т. ін.).

4) Запроваджувати, вводити, встановлювати; робити звичайним чи обов'язковим.

5) розм. Робити записи, вписувати, занотовувати що-небудь.

6) Починати, затівати і т. ін. що-небудь. || без додатка. Починати заспів чи вступати в розмову, звертатися до кого-небудь. Заводити своєї.

7) Починати вести що-небудь (ділові папери, щоденник, альбом і т. ін.).

8) Приводити в дію що-небудь (механізм, мотор і т. ін.).

9) розм., рідко. Зволікати, запізнюватися з виконанням чого-небудь.

10) розм., перен. Приводити (привести) кого-небудь (перев. словами, розмовами) в збуджений стан.

II -джу, -диш, недок.

1) Видавати низькі протяжні звуки, вити, завивати, кричати (про тварин і деяких птахів).

2) Голосно плакати, приказуючи, голосити (про людей).